Ірина Геннадіївна Kyкyкінa, кандидат економічних наук, професор кафедри економіки та організації підприємства факультету економіки та управління Іванівського державного енергетичного університету.
Якому продукту приділити основну увагу? Чи повинні ми продавати 100 од. по 9 крб. за кожну, якщо ціна значно нижче повної собівартості? Чи повинні виготовляти комплектуючих деталей для нашого продукту самі або залучити зовнішнього постачальника? Чи повинні ліквідувати продуктову лінію? Ці питання зачіпають специфічні рішення, прийняті керівниками. На відміну від щоденних рішень (понаднормова робота, зміни графіка ремонту обладнання), вони відносяться скоріше до перспективним завданням. Тому, крім обчислення самих цифр, дуже важливо враховувати їх тривалий вплив на бізнес.
Оскільки прийняття рішень такого роду включає вибір з кількох напрямів діяльності, то доводиться проводити порівняння. Цей процес виконується двома кроками:
витягти інформацію, корисну (релевантну) для прийняття рішення;
провести аналіз інформації в порівнюваних альтернативи.
1. Якому продукту приділяти особливу увагу
Рішення подібного роду мають вплив на прибуток. Якщо продавець пропонує продукт з низькою валовою маржею, то операційний прибуток фірми зменшується. Навіть при тому, що продукт буде проданий. Ці рішення важливі через існуючі у будь-якої фірми обмежень: у персоналі, просторі, бюджет на рекламу та ін
Припустимо, що виробник має два продукти під умовними назвами А і Б:
Таблиця 1.
| А | Б | |
| Продажна ціна, тис. грн. / од. | 0, 3 | 0, 4 |
| Змінні витрати, тис.руб. / од. | 0, 12 | 0, 32 |
| Валова маржа, тис.руб. / од. | 0, 18 | 0, 08 |
| Коефіцієнт валової маржі,% | 60 | 20 |
Покладаючись на ці дані, можна зробити висновок про те, що продукт А більш вигідний, ніж Б через високу процентної маржі. Однак від нас прихована така важлива частина інформації, як час, який потрібен на виготовлення кожного продукту. Відсутня інформація називається фактором обмеження.
Фактор обмеження - це те, що обмежує обсяг виробництва чи обсяг продажів. Підприємство або люди не в змозі зробити або виконати більше певної кількості операцій. Межа можливостей трудових ресурсів або техніки може виражатися в людино-годинах, машино-годинах, питомих витратах матеріалів, квадратних метрах площі. Фактори обмеження можуть змінюватися в підприємств у залежності від характеру бізнесу. Дуже важливий чинник обмеження в обсязі продажів - він може з'явитися через жорстку конкуренцію або низької платоспроможності.
Припустимо, що в нашому прикладі можна виготовити один продукт або три продукти Б за одну годину. Фірма має виробничу потужність 10 тис. ч. Якому продукту віддати перевагу?
Спосіб досягнення максимального прибутку буде полягати в тому, щоб забезпечити найвищу валову маржу на одиницю фактора обмеження. У нашому прикладі таким фактором буде кількість годин. Аналіз включає два кроки:
Визначити валовий маржу на фактор обмеження.
Помножити цю валовий маржу на виробничу потужність, виражену в одиницях фактора обмеження.
Таблиця 2.
| А | Б | |
| Продуктивність, од / год. | 1 | 3 |
| Валова маржа, тис.руб. / од. | 0, 18 | 0, 08 |
| Валова маржа, тис.руб. / Ч. | 0, 18 | 0, 24 |
| Виробнича потужність, год | 10000 | 10000 |
| Валова маржа на виробничу потужність, тис. руб. | 1800 | 2400 |
Наявність чинника обмеження змушує менеджера звернути увагу на продукт Б, так як він приносить великий прибуток.
2. Виготовити або купити?
Продукція, що продукти часто вимагають специфічних комплектуючих деталей і вузлів. Наприклад, фірма, яка виготовляє меблі, може задатися таким питанням: самим виготовляти фурнітуру або купувати в зовнішнього постачальника? Вважаючи, що на якості продукту це не відіб'ється, керівник вирішує, як краще використовувати наявне обладнання.
Приклад. Фірма виробляє 125 000 од. виробів. Одну з комплектуючих деталей можна самим не виготовляти, а придбати за 18 руб. Виробнича собівартість деталі фірмі обходиться в 20 руб. Виробничі витрати, тис. руб.:
Таблиця 3.
| Прямі матеріали | 800 |
| 1. Прямий працю | 400 |
| 2. Змінні загальновиробничі витрати | 300 |
| 3. Постійні загальновиробничі витрати | 1000 |
| 4. Виробничі витрати (п.1 + п.2 + п.3) | 2500 |
| 5. Виробнича собівартість деталі (2500 тис.руб./125 000 од.) | 0, 020 |
На перший погляд заманливіше купити деталь на стороні. Ключем до прийняття вірного рішення служить аналіз різниці у витратах на двох альтернатив.
Припустимо, що покупка деталі на стороні допоможе уникнути всіх змінних витрат і знизити постійні загальновиробничі до 800 тис. руб.
Отримані дані переконують керівника в тому, що вигідніше комплектуючих деталей виготовити самим (табл. 4). Однак рішення поставленого питання має продовження. Ми ще не розглянули підхід з найкращим використанням обладнання, так як вивільняється обладнання можна зайняти виготовленням іншого прибуткового продукту.
Таблиця 4. Розрахунок різниці у витратах на двох альтернатив.
| Показник | Виготовити | Купити | Різниця |
| (1) | (2) | (1) - (2) | |
| Прямі матеріали | 800 | 800 | |
| Прямий працю | 400 | 400 | |
| Змінні загальновиробничі витрати | 300 | 300 | |
| Постійні загальновиробничі витрати | 1000 | 800 | 200 |
| Ціна покупки з боку (0, 018 тис. руб. * 125 000 од.) | 2250 | (2250) | |
| Виробничі витрати | 2500 | 3050 | (550) |
| Собівартість виробництва, тис. грн. / од. | 0, 02 | 0, 0244 | (0, 0044) |
3. Як краще використовувати обладнання?
Фірма, замовляючи комплектуючих деталей на стороні, може зайняти вивільняється обладнання виробництвом іншого продукту, який обіцяє прибуток.
Таблиця 5. Розрахунок чистих витрат за трьома альтернативам, тис. руб.
| Показник | Виготовити самим | Купити і не використовувати обладнання | Купити і використовувати обладнання для іншого продукту |
| Виробничі витрати | 2500 | 3050 | 3050 |
| Очікувана операційний прибуток від іншого продукту | 0 | 0 | (600) |
| Очікувані чисті витрати | 2500 | 3050 | 2450 |
Таким чином, найкращим вибором може виявитися придбання комплектуючих деталей на стороні і використання вивільняється устаткування для виробництва нового продукту (табл. 5). Проте слід нагадати і про некількісних факторах, які можуть вплинути на прийняття остаточного рішення. Наприклад, керівник вирішить, що краще проконтролює якість деталі, якщо фірма буде виготовляти її сама. Або він сумнівається у своєчасності поставок з боку. У той же час у фірми може не виявитися в достатку робітників або рідких компонентів, що входять в деталь, не можна купити компоненти за вигідною ціною. У цьому випадку рішення буде на користь покупки з боку. Приймаючи те чи інше рішення, керівник постарається врахувати всі фактори.
4. Продавати, як є, або обробляти далі?
Виробничі запаси застаріли. У запасах можуть перебувати напівфабрикати, готова продукція. Чи повинна фірма нести додаткові виробничі витрати з переробки запасів або повинна позбутися від них у тому вигляді, в якому вони знаходяться? Незалежно від того, чи є запаси просто застарілою продукцією або напівфабрикатом, керівник все одно повинен вирішити, чи має фінансовий сенс продовження роботи над цими запасами.
Припустимо, що у фірми в наявності 500 застарілих одиниць. Виробничі витрати цих запасів склали 1 000 тис. руб. Фірма стоїть перед вибором:
обробляти запаси далі з додатковими витратами 200 тис. руб. і передбачуваної продажем за 320 тис. руб.;
продати запаси або перетворити на брухт за 80 тис. руб.
Яку альтернативу віддати перевагу? Зауважимо, що витрати минулого періоду 1 000 тис. руб. прийнято вважати безповоротними, тому що вони нерелевантна і не впливають на прийняття майбутнього рішення.
Найкращим рішенням виявляється подальша обробка запасів (табл. 6).
Таблиця 6. Розрахунок очікуваного прибутку по двох альтернатив, тис. руб.
| Показник | Обробка запасів далі | Перетворення запасів у брухт | Різниця |
| (1) | (2) | (1) - (2) | |
| Очікувані доходи | 320 | 80 | 240 |
| Очікувані витрати | 200 | - | 200 |
| Очікуваний прибуток | 120 | 80 | 40 |
5. Змінні витрати
Змінні витрати (витрати втрачених можливостей, альтернативні витрати) - витрати на використання якогось ресурсу, виміряні з точки зору вигоди, «упущеної» через невикористання даного ресурсу найкращим, альтернативним шляхом. Це максимальна валова маржа, «упущена» при використанні обмежених ресурсів у певних цілях.
Поняття поставлений витрат відноситься до всіх рішень бізнесу, які мають альтернативний курс дій. Ми розглядаємо не звичайні витрати, показані у фінансових звітах. Однак такі витрати рано чи пізно призведуть до втрати готівки, і бухгалтер цей факт зафіксує зниженням прибутку або появою збитків.
Типовим прикладом поставлений витрат служить заробітна плата інженера, що залишає фірму, для того щоб відкрити свій бізнес. Інженер аналізує альтернативи наступним чином (табл. 7).
Таблиця 7. Розрахунок очікуваного чистого доходу за двох альтернатив, тис. руб.
| Показник | Відкрити свій бізнес | Залишитися на службі у фірмі |
| Очікувана заробітна плата у фірмі | - | 120 |
| Очікуваний дохід від свого бізнесу | 800 | - |
| Очікувані витрати бізнесу | 600 | - |
| Очікуваний чистий дохід | 200 | 120 |
Якщо продовжити службу у фірмі, то змінні витрати складуть 200 тис. руб., Які можна заробити у власному бізнесі. Змінні витрати заснування власного бізнесу 120 тис. руб., Які інженер міг би отримати протягом наступного року, продовжуючи працювати у фірмі.
Якщо звернутися до раніше розглянутих прикладів, то можна також виявити змінні витрати:
виробництво продукту А принесе 2400 тис. руб. валової маржі, яка могла бути зароблена виробництвом продукту Б;
перетворення запасів в лом складе 120 тис. руб., які можна заробити, продовжуючи обробляти запаси далі, і т. д.